До проєкту звернулася родина, яка виховує двох дітей з інвалідністю — 17-річну доньку та дорослого сина. Після завершення навчання у загальноосвітній школі дівчина залишилася вдома, оскільки не мала можливості продовжити навчання у спеціалізованому закладі. Відсутність постійного спілкування з однолітками та можливості брати участь у соціальному житті поступово призвела до ізоляції, підвищення тривожності та погіршення емоційного стану.

Одночасно родина перебувала у складних життєвих обставинах та мала труднощі із забезпеченням базових потреб. Ситуація вимагала комплексної підтримки — не лише психологічної, а й соціальної та матеріальної.

На початку супроводу мати та донька ставилися до фахівців насторожено, а спілкування було обмеженим. Тому першим і найважливішим завданням стало створення атмосфери безпеки та довіри.

Під час регулярних зустрічей фахівець поступово вибудовувала контакт із дівчиною через спільні ігри, творчі заняття, малювання, ліплення та невимушене спілкування. Без тиску та вимог, у комфортному для неї темпі, дівчина почала відкриватися, проявляти більше зацікавленості та активності у взаємодії.

Поступово стали помітними позитивні зміни. Знизилися тривожність і емоційне напруження, покращився загальний емоційний стан, з’явилося бажання спілкуватися та брати участь у спільній діяльності. Важливою зміною стало й те, що дівчина почала більше довіряти фахівчині та проявляти власну ініціативу.

Підтримку отримувала і мати. У процесі супроводу вона стала більш відкритою до спілкування, отримала простір для висловлення власних переживань та емоційної підтримки. За її словами, зустрічі позитивно вплинули не лише на стан доньки, а й на атмосферу в родині загалом.

Окрім психосоціальної підтримки, родина отримала матеріальну допомогу — продукти харчування, одяг та взуття. Це дозволило частково покрити базові потреби сім’ї та зменшити щоденне навантаження, пов’язане з матеріальними труднощами.

Ця історія показує, що зміни починаються з довіри. Уважне ставлення, регулярна психосоціальна підтримка, прийняття та можливість бути почутою допомогли дівчині поступово вийти з ізоляції, відчути себе більш впевнено та повернути інтерес до спілкування.

Поєднання роботи фахівця соціального супрововіду із матеріальною підтримкою дало змогу допомогти родині не лише впоратися з поточними труднощами, а й зробити важливі кроки до більш стабільного та активного життя. Це приклад того, як своєчасна підтримка може повертати людині відчуття безпеки, прийняття та віри у власні можливості.

Цей матеріал  підготовлений ГО ” Центр реабілітації та відновлення” у рамках проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО ” Центр реабілітації та відновлення” і не обов’язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.